by Леонід Костянтинович Каденюк став першим і наразі залишається єдиним космонавтом незалежної України. 19 листопада виповнюється 23 роки з дня запуску американського космічного корабля “Колумбія”, до екіпажу якого він входив. До річниці польоту в Харківському планетарії поставили пам’ятник Каденюку. Із автором цієї скульптури кореспонденти Gromada.group поспілкувалися особисто.
До 23-ї річниці запуску космічного корабля «Колумбія», на борту якого перебував українець Леонід Каденюк, у Харківському планетарії встановили його скульптуру – у комбінезоні та скафандрі, з проникливим поглядом та легкою посмішкою. Космонавт знаходиться біля рідної моделі апарату. Автор Ігор Березюк розповів, що ця робота зайняла в нього рік, і була створена для того, аби об’єднати людей навколо космічної історії України, нагадати їм про таку велику та унікальну людину, як Каденюк.
«Моя робота – це просто шана такій великій людині. Щоб не забували, пам’ятали та надихалися. Я надсилав фото друзям Каденюка, їм дуже сподобалося. Планую показати цей пам’ятник дружині Леоніда Костянтиновича. І люди впізнають, відгукуються – це дуже важливо для мене».
Народився майбутній космонавт 28 січня 1951 року в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області. Ще з 10-річного віку, після польоту Гагаріна, чоловік марив космосом і запевнив себе, що колись все таки його підкорить.
Жінка Леоніда, Віра Юріївна пригадує розповіді чоловіка: «Він розповідав, що виліз на каштан біля хати і сказав: «Я полечу в космос!». І це в 9 років».
Автору макета Березюку близька історія його натхненника. Він і сам з дитинства мріяв стати гідронавтом-досліджувачем, як Жак ів Кусто та досягнув своєї мрії через тридцять років.
«Коли мені було 9 років, я захоплювався фільмами Жака Кусто, а через тридцять років мені вдалося опуститися на глибину океану на підводному човні. Усе можливо, якщо людина йде дорогою дитячої мрії».
Шлях Каденюка до мрії вистелявся безкінечною плідною працею. Після закінчення Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків Леонід злітав з аеродромів Чернігова та Сум. У 1976 році вирішив спробувати свої сили у відборі до загону радянських космонавтів. Його та ще 8 льотчиків визнали найкращими серед 3 тисяч учасників. Протягом двох місяців українець брав участь у відпрацьовуванні зниження та заходження на посадку космічного корабля “Буран”.
Опісля Леонід Каденюк пройшов загальнокосмічну підготовку й отримав кваліфікацію льотчика-випробувача та космонавта-випробувача. У 1989 році отримав другу вищу освіту в Московському авіаційному інституті за спеціальністю «інженер-механік». Загалом за свою кар’єру пілота Каденюк здійснив політ на понад 50 типах і моделях літаків різного призначення.
Досягти своєї мрії дитинства льотчику-випробувачу вдалося вже за часів незалежної України. У червні 1995 року він взяв участь у відбірковому конкурсі на участь у спільному українсько-американському польоті, у якому здобув перемогу. Від українців для міжнародного польоту на кораблі “Колумбія” слід було обрати “суперпілота”. Каденюк став саме тим, хто володів усіма необхідними якостями – чудовим здоров’ям, професіоналізмом, волею у виборі та досягненні мети.
19 листопада 1997 року Леонід Каденюк, разом із екіпажем «Колумбія» полетів у космос. Дитяча мрія, нарешті, стала реальністю.
«Я чекав цієї миті 36 років, із 10-річного віку. Полетів у 46 років. Я сидів спокійно, мене це навіть вразило. Думав, 20 років чекав, поки готувався, то тепер 20 секунд зачекаю», – із захопленням розповідав чоловік в одному з інтерв’ю.
У космосі команда «Колумбії» провела 16 діб, Каденюк на борту виконував роль науковця-біолога. Екіпаж проводив експерименти з трьома видами рослин: ріпою, соєю і мохом. Космонавти мали з’ясувати, як стан невагомості впливає на ріст та розвиток цих рослин.
«Я після періоду адаптації до невагомості – через півтори-дві доби – зрозумів, що моє перебування на борту “Колумбії” не повинно обмежитись тільки плановими експериментами. Кожну вільну хвилину використовував, щоб вивчати ще й себе як біологічну істоту. У польоті я переконався, що чим більший і різноманітніший запас цих знань, тим корисніша людина як космонавт і тим цікавіше їй самій. Тому що сам космос – не порожнеча, як думається, він наповнений багатьма явищами, питаннями, і щоб знайти відповіді, треба знати дуже багато», – розповідав астронавт.
Цікаво, що саме після свого польоту Леонід Костянтинович похрестився удруге. На запитання про зустріч у космосі з чимось надлюдським Каденюк завжди відповідав однаково: «У Вищий розум вірю, але особисто нічого не бачив і не знаю жодного астронавта, який би вгледів щось надприродне».
Дружина льотчика уже після його смерті в одному з інтерв’ю поділилася спогадами: «Десь на сьомий-восьмий день командир корабля каже: “Усі негайно до вікна!”. На рівні з шатлом летить непізнаний космічний об’єкт: у них слів не було, він з ними летів протягом 20 хвилин — “фіть” і зник. Природно, командир повинен був доповісти на Землю, але йому наказали категорично нікому про це не говорити». Але коли Льоня прилетів, він сказав: “Я не можу, я тобі повинен розповісти!”. Після того, як ми приїхали сюди, назад до Києва, він пішов до церкви, перехрестився і сказав: “Ти знаєш, ми не самі!».
Перший астронавт України раптово помер 2018 року на 68 році життя від серцевого нападу під час традиційної ранкової пробіжки. Він похований на Байковому кладовищі в Києві.
Згадати видатного для українців космонавта та вшанувати його пам’ять можна, відвідавши принаймні Харківський планетарій. Тепер одне з утілень Леоніда Костянтиновича завжди радо вітатиме вас шанобливою посмішкою у головному залі.
Крім скульптури астронавта, ви також зможете ознайомитися з 75 роботами Ігора Березюка – макетами шатлу, супутників, місяцеходу, скульптурами інопланетян та єгипетських богів. Пам’ятниками-макетами Джордано Бруно, Корольова та Гагаріна. Картинами із зображеннями галактик, Місяця, янголів та космічного простору.
«Я думаю, що в цей складний період, коли у більшості людей песимістичний настрій, страхи захворіти на коронавірус, апатія, зустріч з великою людиною стане натхненням та подарує радість», – розповідає про свою роботу автор.
Ігор розповідає з особливою любов’ю та хвилюванням про Каденюка. У свій час скульпторові випала можливість особисто поспілкуватися з Леонідом.
«Його справа продовжується, він надихає. Я просто в захваті від нього, як від особистості. Леонід Костянтинович був дуже сильною, скромною людиною, у мене виникало таке відчуття, що переді мною стоїть глиба. Я зустрічався з ним неодноразово. Мені здається, що своє роботою я зміг передати його погляд, посмішку, енергетику. Я пригадую ці відчуття від зустрічі. Леонід Костянтинович завжди дивився з такою шанобливою уважністю, повагою», – захоплюється чоловік.
